Коли я вперше пішов у похід, то не задумувався про важливість використання спеціальної спідньої білизни чи шкарпеток. Як результат – найнеприємніші спогади залишилися через замоклі ноги, як після двогодинної гарячої ванни. І тоді зрозумів, що купувати дорогі шкарпетки – це не настільки і безглузда та необгрунтована ідея, як мені здавалося спочатку.
Тож, серйозно вивчивши питання, вирішив прикупити собі пару трекінгових шкарпеток для перевірки їхньої ефективності.
Начитавшись рекламної агітації та відгуків на форумах зупинився на X-Socks. Аргументація була такою: якщо вже у найкрутіших шкарпетках не відчую різниці, то можна далі гроші на них взагалі не тратити. Тим паче, що 200 грн напередодні відпустки не здавалися такою аж непідйомною сумою (всі ж бо відкладають на відпочинок). Так до мене і потрапили X-Socks Trekking Lihgt & Comfort.
Вони були перевірені чотирма походами різного характеру і складності: від одноденної інтенсивної перебіжки Вижниця – урочище Лужки – Вижниця, до чотириденного походу Чорногірським хребтом.
Почну із приємного – переваг. Серед них:
- добре сидять на нозі, значно краще за звичайні шкарпетки;
- приємні на дотик, особливо добре це відчувається біля п’яти та у пальцях;
- у місцях, які найактивніше натираються, є потовщення, які відчутно підвищують комфорт і не дають утворювати мозолям;
- навіть коли нога повністю мокра довгий час, то не відчувається особливого дискомфорту;
- при довгому носінні (у тесті максимум 24 години не знімаючи черевиків) не відчувається дуже сильних проблем і хоч нога замокає, проте зберігається здатність ходити;
- досить швидко сохнуть.
Мінусів пригадати не можу.
Наступною моделлю для перевірки стали Bridgedale Endurance Trekker. Їх я взяв для походу Чорногірським хребтом і, гадаю, що теж не прогадав.
У порівнянні із X-Socks вони значно товстіші і тепліші, проте їх можна використовувати і в теплу погоду – сильного дискомфорту це не спричинятиме. Нога в цих шкарпетках почувається наче в коконі – потовщення у вразливих місцях забезпечують відчуття комфортної ходьби навіть при інтенсивних навантаженнях, як от стрибках, чи ударах. Із мінусів – слабша вентиляція і відносно довгий час, потрібний для висихання. Другий факт був перевірений мною біля озера Бребенескул, де за ніч, під час сильного вітру і дощику шкарпетки вдалося підсушити всередині палатки, але вони все-рівно залишилися відчутно вогкими.
Звичайно, X-Socks є продуманим до найдрібніших деталей продуктом і у ньому просто приємно ходити, Bridgedale є простішими в конструкції і дешевшими, але теж дуже комфортними – протестовану мною модель можу сміливо рекомендувати на холодну погоду, або дуже важкі чи довгі переходи.
Зауважу, якщо ви думаєте, що купивши сучасні шкарпетки навіть із найкрутішою вентиляцією можна позбутися проблеми поту чи запаху на ногах, то це не зовсім так. Ця проблема є комплексною, тому і боротися із нею варто різними засобами одночасно, в тому числі й правильним вибором шкарпеток.
Отже, для себе я визначив однозначно – трекінгові шкарпетки справді варто носити в походах. Потрібно лише вдало підбирати їх, відповідно до поставлених завдань.