Щоденники Тараса Прокрутка зображення заголовка

“Вибір палатки”, або “Не все так просто в нашому королівстві”

Виявляється, не так легко потратити гроші, як їх заробити. З розумом.

Із наближенням довгожданої дати початку відпустки все нагальнішим стає питання купівлі нової палатки, яка могла б стати надійним помешканням вдалині від цивілізованого світу. Я здогадувався, що це буде не просто, але такого не міг уявити в найстрашнішому кошмарі.

Те, що знаходиться на українському ринку можна умовно поділити на такі категорії:

  • нижчий сорт: вартує до 1000 грн. Такі речі, зазвичай, китайського походження, можна купувати лише для кемпінгу, поїздок на автомобілі, чи відпочинку на дачі;
  • перший сорт: 1000-2000 грн. За моїми спостереженнями, найбільш розповсюджений і затребуваний серед тих, хто більш-менш часто ходить в гори. Ледь не у кожній темі на форумі, де хтось просить допомогти підібрати палатку вимогою є вартість до 2000 грн, це такий собі психологічний бар’єр. У цій категорії вже є із чого обирати – тут вам і ультра-легкі і ультра-екстремальні… Але – о диво! – чомусь тільки виробників із східної Європи. Не хочу сказати, що вони погані, є навіть дуже хороші рішення за свою ціну. Але тут немає жодного іменитого бренду, якому можна було б сліпо довіритися;
  • вищий сорт: 3000-5000 грн. Ось де починається свято! Зустрічайте: The North Face, Black Diamond, Vaude і компанія. Що ж, за такі гроші можна взяти справді ту річ, про яку ніколи не пошкодуєш. Але на покупку, вартість якої перевищує зарплату середньостатистичного українця зважиться далеко не кожен.
  • сорт “екстра”: більше 5000 грн. Як і в макаронах (сподіваюся), тут зібрано все найкраще, що можна було придумати і виготовити. Але це вже для професіоналів. Новачкам чи недосвідченим тут просто нічого робити, так само, як і звичайним водіям кататися на болідах Формули-1.

(more…)

Нескладний вело-маршрут на 60 км.

Минулих вихідних вирішив розім’яти ноги та трішки покататися на велосипеді. Хотілося чогось нескладного, але в той же час досить віддаленого від шумного міста, бажано біля води.

В Чернівцях не так легко знайти подібні маршрути, адже кругом круті пагорби і навіть короткі поїздки відбирають досить багато сил. Тому, сівши за топографічну карту, я почав вивчати можливі шляхи підступу… Перший критерій – вода – вже звузив пошуки на 90%, адже тут все просто: або вверх по течії річки Прут, або вниз. Навколишні озера відпали одразу, адже у вихідні там ніде усамітнитися. Із двох “бід” я обрав ту із якою був більше знайомий – дорогу вгору по течії, а щоб було цікавіше, вирішив їхати в кінцеву точку по правому березі, а додому по лівому, адже повертатися трасою буде значно легше, аніж ґрунтовою дорогою.

У якості кінцевої точки був обраний міст через річку, і його околиці, де можна було б посидіти на березі, при цьому недалеко від дороги.

Вийшов ось такий маршрут:

Загальна протяжність: ~62 км.

Час на дорогу: 4 год. 30 хв.

Профіль висот:

(more…)