19 грудня 2010 року, неподалік гірськолижного курорту Драгобрат загинув молодий турист Сергій Сіренко. Тепер, через вісім місяців, можна з впевненістю сказати, що його життя не пройшло безслідно. Адже, завдяки цьому юнаку майже три десятки людей, сподіваючись упередити в майбутньому такі нещасні випадки, об’єдналися у добрій справі – встановленні маркувальних стовпців та маркуванню маршрутів на Свидовецькому масиві.
Чимало туристів, котрі бували у цій місцині задають питання: “навіщо?”, адже дорога, яка у деяких місцях має три колії, прокладена практично через весь масив. Невже там можна заблукати? Так от, маркування – це не лише дороговказ, але й інформування туристів, покращення інфраструктури заповідника, надання переваги маршруту потенційним туристам. І так – на Свидовецькому хребті, як і будь-де в іншому місці за несприятливих погодних умов, можна заблукати.
До того ж, якщо в українських Карпатах буде достатня кількість промаркованих маршрутів, то туристи матимуть можливість здійснювати прогулянки на будь-який смак по вже підготовлених місцях де, при потребі, їм буде легше як надати допомогу так і підтримувати чистоту гір. Направивши людей у одне русло значно простіше контролювати їх діяльність яка, на жаль, не завжди має хороші наслідки.
А було все так…
Люди зібралися з усіх куточків західної України і що дуже приємно, це була переважно молодь. У перший день на вершини вивозили автомобілем, а тому метою було встигнути виконати максимальну кількість роботи, щоб потім було менше вантажу нести на власних спинах. Та, як виявилося, завзятість волонтерів навіть перевершила очікування і замість 8 запланованих було встановлено цілих 13 стовпців, та здійснена невеличка прогулянка найближчими вершинами.
Що й сказати, адже працювали високосвідомі люди, об’єднані любов’ю до природи та бажанням бути корисними, активними членами суспільства. Усі почувалися, наче у великій дружній родині, де розуміють один одного з півслова. У цьому ж дусі пройшла згодом і вечеря з неодмінними посиденьками, за яку варто окремо відзначити відмінну роботу Ірини та Оксани, котрі погодилися взяти на себе нелегку роль кухарів.
День другий проходив не менш весело – потрібно було піднятися на найвищу вершину Свидовецького заповідного масиву – Близницю та встановити у цьому напрямку ще три стовпці. Завдяки хорошій роботі першого дня та великій кількості людей, це зайняло менш ніж чотири години. Таким чином, волонтерам вдалося викроїти додаткових пів доби на свої власні потреби – хтось швидше поїхав додому, хтось залишився збирати ягоди та гриби, а комусь просто хотілося насолоджуватися неймовірними краєвидами Свидовецького хребта.
Робота не пройшла марно – комусь потім буде приємно показувати стовпчик, встановлений власними руками, комусь – спілкуватися із новими друзями-волонтерами, а головне, що в усіх залишилися лише хороші спогади та позитивні враження про цю подію.
І знайте – наша доля лише у наших власних руках, роблячи добру справу, ми допомагаємо, в першу чергу, самим собі. Волонтерство – це не просто безкоштовна робота, а й спосіб відкрити в собі добру сторону, відчути те, що ви живете не намарне. Ніколи не відомо як та чи інша подія вплине на наші долі і, можливо, ці стовпці врятують колись саме ваше життя.
Насамкінець, хотілося б висловити подяку:
- громадській організації яка проводила акцію – “Івано-Франківська регіональна фундація “Карпатські стежки” та її голові – Василеві Гутиряку;
- начальнику Ясінянського гірського рятувально-пошукового підрозділу та просто гостинному господареві Степану Ропчуку за безкоштовні перевезення та проживання в садибі “У Степана”;
- Ігорові Сіренку, батькові загиблого, який заради хорошої справи згуртував навколо себе стількох людей;
- Алешу Кучері з Праги за збір коштів та безпосереднє виготовлення вказівників;
- також усім добровольцям, які відгукнулися та посприяли здійсненню задуму.
Добро повертається сторицею, а тому бажаю, аби вдача була поруч із кожним хто доклав руку до цієї справи. Разом ми можемо зробити цей Світ добрішим!