Багатьом людям іноді не вистачає часу для повноцінних мандрівок, для когось же на заваді стає відсутність необхідного спорядження, сил чи досвіду. Проте, це зовсім не означає, що потрібно повністю відмовляти собі в спогляданні карпатських краєвидів. Сьогодні я розповім про один із маршрутів, який можна пройти на протязі одного дня, а на вечерю ще й додому встигнути.
Починається він з гірського села Вороненко, через який проходить залізнична лінія в сторону Рахова. Тому, із дорогою проблем бути не повинно. Якщо їхати поїздом Коломия – Рахів (станом на 20 квітня 2011 р.), то на місці можна бути біля 11 години. Вийшовши на вокзалі, потрібно пройти близько кілометра селом, щоб дістатися підйому в сторону полонини Буковина. Дорога до неї хоч не відмаркована, але чітка та однозначна, тому заблукати не вийде, підйом трішки стрімкий, але короткий. По дорозі можна зупинитися на полонині Припір та насолодитися видом на масив Ґорґанів.
Звідти до полонини Буковина біля десяти хвилин ходу. Під час нашої подорожі вона була порожньою, але влітку там можна зустріти привітних вівчарів.
Далі – коротенький підйом – і ви на хребті. Ще пів годинки руху в східному напрямку і відкривається панорама на весь Чорногірський хребет, а це означає, що ви успішно дійшли до полонини Підберда, яка є кульмінацією мандрівки. Звідси, двох красенів Карпат – Петрос та Говерлу видно, наче на долоні, здається, що до них – рукою подати.
Це місце прекрасно підходить для відпочинку – верхівка гори із чудовим оглядом та джерельцем із свіжою гірською водою. Тому, можна спокійно зупинитися для того, щоб пообідати. Щоправда, часу на це, в кращому випадку, буде біля години – о 15:00 потрібно вже бути на вокзалі у Вороненко, щоб встигнути на поїзд із Рахова. У випадку запізнення, наступний транспорт буде вночі і добратися в місто вийде аж під ранок.
Зворотній спуск в село можна здійснювати або тією ж дорогою, якою підіймалися, або через ліс. Якщо вірити карті, то від полонини на північ, в сторону Вороненко, йде стежина, але на практиці знайти її під снігом нам не вдалося, а де-не-де місце, де вона відмічена на карті, навіть перетинав колючий дріт, тому якщо для повернення обрати її, то потрібно бути обережними. Приблизно, за метрів 500 спуску шлях перетинає струмок, далі йти можна по ньому – він виведе на колибу, заховану в мальовничому закутку поміж пагорбами.
Далі, майже до самого вокзалу, веде ґрунтова дорога, лише наприкінці потрібно пройтися негустим ліском та перейти бродом невелику річку. Але зарослі там не густі і без проблем можна рухатися просто по азимуту. При бажанні та достатній кількості часу, іншою гілкою цієї дороги можна пройтися аж до Ворохти.
Отака нехитра мандрівка дасть можливість за один день відчути подих високих Українських Карпат. Непоганий варіант за відсутності можливості вибратися кудись із ночівлею. Також, маршрут успішно можна використовувати для того, щоб показати туристам-початківцям наші гори.
Отож, головне – мати бажання до активного проведення дозвілля, а коли вже воно є, то і спосіб знайдеться.
Трек подорожі:
Більше фотографій можна переглянути у альбомі на PicasaWeb.