Щоденники Тараса Прокрутка зображення заголовка

Ferrino Makalu 2 – Тестування

Ось і отримав я свою довгоочікувану новеньку чотирьохсезонну палатку. Звісно, не стримався і розклав її ще вдома, щоб глянути що вона собою являє.

Перші враження:

  • Занадто висока. Не міряв скільки точно ця споруда має у висоту, але це явно більше 105 см (примітка: пізніші вимірювання показали, що висота внутрішньої палатки справді є дещо більшою – ~110 см, а через великий проміжок між нею і тентом, зовні вона виглядає вищою, ніж очікувалося);
  • Система кріплення тенту до дуг дуже зручна і дозволяє реально розкласти палатку одному за хвилини дві, не поспішаючи, але при цьому варто знайти правильний порядок натягування резинки, щоб вони рівномірно розприділялися по всій поверхні тенту і конструкція виходила рівною;
  • Місця всередині якраз вистачає на двох людей. Якщо лягати боком і “валетиком”, то можна спати і втрьох, але це вже екстрим.

А тепер сам тест.

Для перевірки живучості даного виробу я взяв його у похід на Чорногірський хребет по маршруту “с. Шибене – оз. Марічейка – г. Піп Іван Чорногірський – оз. Бребенескул – г. Говерла – с. Лазещина” (про цей похід я ще пізніше напишу). На маршруті було три ночівлі – одна у Верховині, на березі р. Чорний Черемош, друга – у лісі біля оз. Марічейка, третя – біля оз. Бребенескул.

У якості підстилки під палатку у всіх трьох ночівлях використовувалася гідроізоляційна плівка Strotex SL PP (150 см × 220 см; ~ 330 г).

Результати були наступними:

Перша ночівля.

На місце прибули пізно – годині о 23, погода була нормальною, тому палатку встановив нашвидкоруч. Мушу зазначити, що навіть у темноті та самотужки її вдалося поставити трішки раніше, ніж сусідню палатку, яку ставили вдвох. Ввідкрили всю вентиляцію, а один вхід залишили привідкритим. Вночі падав легенький дощ, а вранці був сильний туман (берег річки, все ж таки), тому конденсату на зовнішньому тенті було просто море, всередині ж – сухо та комфортно.

Із проблем можу згадати лише те, що алюмінієві кілки, які є в комплекті дуже легко гнуться, якщо наскакують на камінь, цього інколи можна просто не помітити.

Друга ночівля.

Біля озера Марічейка Карпати підготували нам перше випробування – сильний вітер і дрібний дощ. Оскільки, ввечері погода була хорошою, а вилазити посеред ночі назовні мені дуже не хотілося, то цю ніч палатка пережила без штормових розтяжок. Трішки трусило, але, оскільки, нас частково прикривали дерева, ситуація не була критичною.

Через відчутне зниження температури проявилася перша і поки єдина “проблема” – у місцях, де тент не прикриває дно палатки, тобто в голові та ногах, вночі виступає доволі багато конденсату і якщо тертися об нього спальником, то на ранок він (спальник) може бути вогким. До того ж, виявилося, що я лежав у ямі і через дно протекло трішки води, але не більше 5 мл, що аж ніяк не вплинуло на комфорт сну.

Третя ночівля.

Біля озера Бребенескул, враховуючи досвід попередньої ночі, та походу по хребту під сильним вітром я підготувався до ночівлі грунтовніше – придавив каменем із підвітряної сторони підстилку, щоб не втекла з-під палатки, акуратно натягнув тент та всі розтяжки, які були в наявності. Із вентиляції залишив відкритим лише невеликий клапан на стороні, захищеній від вітру.

Спалося, не зважаючи на справді дуже сильний вітер, досить комфортно, палатка проявила високу стійкість і про погоду надворі можна було здогадуватися лише із постійного гулу, який звідти доносився. Від вітру за ніч навіть розв’язалися кріплення снігової спідниці із однієї сторони.

Цікаво, що в таких важких умовах палатку вдалося без надвеликих зусиль скласти самостійно, хоч не скажу, що це було просто. Немала заслуга в цьому надзвичайно добре спроектованого компресійного мішка – він виконаний у формі зрізаного конуса і тому з “втисненням” туди палатки проблем не виникає. Сама ж палатка вжимається “до упора” компресійних ременів.

Отже, підіб’ю підсумки тестування, спершу про плюси. Палатка виправдала себе як виріб для умов підвищеної складності, думаю що в Карпатах з нею можна не боятися будь-якої погоди. Вона зручна – всередині добре почуваються двоє, а місткість тамбурів дозволяє без проблем розмістити в них навіть 100-літрові наплічнки, не перекриваючи входів; і практична – не займає багато місця у великому наплічнику, важить відносно мало, як на свій функціонал, легка в користуванні.

І, на сам кінець, “ложка дьогтю”. Від моменту, коли я вперше її розклав все не покидає відчуття, що мене обдурили – ну ніяк не можу повірити, що в Італії можуть продаватися речі із настільки кривими швами! Нехай на функціонал це ніяк не впливає, але все ж таки, за такі гроші очікувалося набагато кращої якості. Думаю, що наліпка “Made in China” тут повністю себе виправдовує. Є хороший і якісний “китай”, але здається, моя робилася в іншу зміну, аніж ті, що постачаються до Італії. Далі: протимоскітні сітки на входах відкривають лише сантиметрів 20 вгорі, тому влітку у ній, мабуть, буде парко; дуже важко, практично нереально, натягнути палатку, не використовуючи штормові розтяжки – десь щось завжди провисає; пластикові кільця та карабіни, якими кріпиться внутрішня палатка до тенту, та пластикова система натягнення тенту не викликають особливої довіри – цікаво як вони себе будуть вести на морозі. Ну от наче все.

Мораль: палатка Ferrino Makalu 2 річ, безумовно, хороша і шкодувати про її покупку не буду, але вважаю, що якість її виконання – це великий “ляпас” для покупця і ганьба для Ferrino.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *