Щоденники Тараса Прокрутка зображення заголовка

Нескладний вело-маршрут на 60 км.

Минулих вихідних вирішив розім’яти ноги та трішки покататися на велосипеді. Хотілося чогось нескладного, але в той же час досить віддаленого від шумного міста, бажано біля води.

В Чернівцях не так легко знайти подібні маршрути, адже кругом круті пагорби і навіть короткі поїздки відбирають досить багато сил. Тому, сівши за топографічну карту, я почав вивчати можливі шляхи підступу… Перший критерій – вода – вже звузив пошуки на 90%, адже тут все просто: або вверх по течії річки Прут, або вниз. Навколишні озера відпали одразу, адже у вихідні там ніде усамітнитися. Із двох “бід” я обрав ту із якою був більше знайомий – дорогу вгору по течії, а щоб було цікавіше, вирішив їхати в кінцеву точку по правому березі, а додому по лівому, адже повертатися трасою буде значно легше, аніж ґрунтовою дорогою.

У якості кінцевої точки був обраний міст через річку, і його околиці, де можна було б посидіти на березі, при цьому недалеко від дороги.

Вийшов ось такий маршрут:

Загальна протяжність: ~62 км.

Час на дорогу: 4 год. 30 хв.

Профіль висот:

Загалом, маршрут можна було б пройти за години 4, якби не затримуватися по дорозі (чим я неодноразово грішив).

Враження.

Перше, що запам’яталося після виїзду з міста – це вищезгадана ґрунтова дорога. Якість її задовільна, але щоразу, коли попри мене проїжджав автомобіль, що на щастя бувало не часто, потрібно було зупинятися і давати пилюці всістися на землю, бо курява здіймалася така, що забивала очі й ніс. Після такого вкотре задумуюся над тим, щоб купити, врешті решт, окуляри.

Дорога до моста йде через чотири села – Біла, Стрілецький кут, Бурдей, Коростувата. На карті є ще Ревне, але я, мабуть, проїхав попри нього. У цій частині шляху, особливо в Бурдеї, дуже цікавий перепад – по одну сторону видніються пагорби, а по іншу – річка. Якби не густа населеність, то можна було б зупинитися десь тут на відпочинок.

Найцікавіше починається одразу за мостом. Від нього, по правому березі вгору, відходить польова дорога, по якій я і направився далі. Їхати далеко не довелося – вже метрів за 300 від траси, коли сам міст ще видніється, але звуку транспорту вже майже не чутно можна було зупинитися для відпочинку на самоті. Можна (і варто) було б заїхати глибше, але, на жаль, була вже 18 година і дуже не хотілося потім повертатися в сутінках. А хмари грізного вигляду ще більше укріплювали думку не відходити далеко від траси.

Вода, опісля дощів була аж коричневою, та і зламаного гілля понаносило досить багато.

Тож, перепочивши там хвилин 20 і підкріпившись, почав збиратися назад до міста.

Дорога назад по трасі до Чернівців – це просто казка. Вона йде вниз, попри річку, тому більшість часу можна спокійно тримати швидкість близько 25-30 км/год. Якщо дорога до моста зайняла півтори години, то назад у місто я прикотився за хвилин 40.

Насамкінець, мене чекали два “улюблених” підйоми – від Калинівського ринку до вул. Московської олімпіади та потім вгору по вул. Фастівській. Цю частину чітко видно на профілі траси. Рідко коли у мене залишається сила на них,а тому і цього разу вирішив пройти цю частину дороги ногами. Це “неспортивне” рішення, але знаючи, що попереду мене чекає проїзд індустріальною частиною міста, де із території ледь не кожного складу чи заводу вибігають песики, які люб’язно проводять велосипедистів метрів 100 по дорозі, вирішив поберегти сили.

Цього разу вдалося втекти від усіх кудлатих, а останнього від злості навіть сам обгавкав. А далі – ще півтора кілометри дороги вниз і я вдома.

Не будучи великим велосипедистом, я можу рекомендувати даний маршрути тим, хто має бажання проїхатися кудись далі за околиці міста, але при цьому не вмитися сімома потами. А сам я його обов’язково повторю найближчим часом, тільки із виїздом вранці і хоча б тригодинним відпочинком на річці.

1 коментар

  1. Yaroslav says:

    Опис маршуруту сподобався.
    Чекаю ще на цікаві маршрути

Leave a Reply to Yaroslav Cancel reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *